Європа з казок, де єдинороги пукають метеликами

Магазинчик на залізничному вокзалі в Ейндховені, Нідерланди. Широкий прохід на вхід і вихід без турнікетів, відкриті вітрини, жодних охоронців. Лише одна дівчина-касир.

Набираєш необхідний товар, підходиш до прилавку з рядом із терміналів і сканерів (такі собі мінікаси самообслуговування без перевірки ваги кожного відсканованого товару). Скануєш, складаючи, при необхідності, одразу до свого рюкзака. Платиш картою. Натискаєш величезну кнопку з деревцем "дякую, чек не потрібен".

Виходиш через широкий прохід без турнікетів.

P.S. перший пост з планшету

Релокейшн до Кракова. Медицина 2

Продовження історії про те, як страшно хворіти на звичайний грип у Польщі.

Після курсу ібупрофену очікувано мій стан погіршився. Кашель посилився, спати стало неможливо через кашель. Зовнішній вигляд того, що у мене відкашлювалось довів би українського лікаря до істерики, бо вже почав відкашлювати ледь не шматки легенів (звісно ж, фігурально, але близько до того).

Я вирішив врахувати свої помилки і запланував наступний візит до лікарні заздалегідь. Подзвонив на номер, вказаний у страховому полісі, прочекав 15 хвилин на лінії. Подзвонив ще раз через пів години, прочекав 15 хвилин на лінії. Немає відповіді. Нічого дивного — звичайний польський сервіс.

Звісно ж, прийшовши до лікарні, мені сказали, що вільних лікарів немає, треба приходити через декілька днів або ж їхати у інший кінець міста. Вимога надати мені лікаря зараз же не цей раз не пройшла. Погода того дня видалась хорошою, вибору не було, тож я погодився покататись.

15 хвилин очікування автобуса, 40 хвилин в автобусі, ще 15 хвилин пішки, загалом трохи більше години і я дістався клініки. Все — для людей.

В ту іншу лікарню мене записали, звісно ж, на 18:00, хоча на годиннику було 11 з копійками. Звісно ж, про це ніхто не сказав. Але, як завжди, заради комфорту паціента, з лікарем домовились про позачерговий прийом.

Я не буду описувати діалог з лікарем. Скажу лише, що їхні підходи до лікування — are plain and straightforward. Турбує кашель? — ну на тобі синекод, який придушує кашель. Горло болить? Ну стрепсілз, ну що ти як маленький, реклами по тєліку не бачив?

А може у людини туберкульоз? Ну на ще ібупрофен. (такого, звичайно не було)

Коротше, цього разу мене вирішили лікувати рішуче: sinecod, gardimax і спрей для горла, який не продається в ЖОДНІЙ аптеці міста.
Забігаючи уперед, спрей я, таки, знайшов в інтернеті. Замовив. Їде вже майже тиждень.

Розуміючи, що загравати з лікарями вже небезпечно, пропив курс Groprinosin, що, я 100% певен, врятувало мене від серйозних ускладнень.

З легенями, таким чином, розібрався. Лишилось горло. Подібні речі я завжди лікую рішуче і швидко — Bioparox. Антибіотик місцевої дії без серйозних побічних ефектів. Але це не в стилі Польщі. Тому Bioparox тут заборонено до продажу. Не то, щоб він був шкідливий, чи небезпечний. Вся Європа ним лікується за виключенням декількох країн. В Польщі не змогли домовитись про ліцензію.

Перебравши всі наявні спреї в аптеці не знайшов нічого, що відрізнялось би по складу від таблеток Gardimax, яких за декілька днів я з’їв вже більше 50 штук. Попросив щось дієвіше, аптекар сказала, що лише за рецептом. Спитав назву ліків. Побіг в лікарню вибивати рецепт. Поки йшов, погуглив про ці «дієві ліки», виявилось — ліки від астми *super epic facepalm*.

Щойно був черговий прийом у лікаря: «Так чувак, я бачу, що у тебе тут запалення є. Гропринозин ти дарма пив (???). Я тобі краще випишу аспірін і парацетамол. Ну а якщо не допоможе (!!!), то ось тобі рецепт на антибіотик загальної дії, яким нормальні лікарі лікують гінекологічні і урологічні захворювання в запущеній стадії. І щоб мало не здалось замість трьох днів, пий цю хуйню п’ять днів, бо щось надто багато у тебе здоров’я, раз так жваво бігаєш по лікарях».

Цінуйте крутих українських лікарів. І не хворійте.

Релокейшн до Кракова. Медицина

... а точніше, її відсутність

Соціальна медицина

Почну з того, що медицина у Польщі безкоштовна, як мінімум, для всіх, хто працює. Щомісяця близько 18% (sic! це майже п’ята частина) заробітної плати сплачується у вигляді податку на підтримання інституту соціальної медицини.

Працює це так: ви, скажімо, захворіли. Приходите в лікарню, кажете, що вам треба до лікаря. Вам відповідають, що наступне вікно для прийому є через пів року і ви радісно йдете додому помирати або сподіваєтесь, що пройде само.

Тому всі нормальні роботодавці забезпечують працівників (за бажанням) страховими медичними полісами.

Страхова медицина

Для початку, як це працює в Україні. Є лікарні. Є страхові компанії. В перших місцях ви лікуєтесь, до останніх ви звертаєтесь за оплатою лікування. Лікарні і страхові компанії — це контрагенти: лікарням вигідно вас ДУЖЕ ретельно досліджувати і лікувати якомога кропітливіше, щоб стягти побільше грошей зі страхової, страховій вигідно, щоб лікарі не видумували хвороб і лікували якомога скромніше, бо гроші страховим компаніям втрачати не хочеться. В результаті встановлюється баланс, коли вас лікують рівно так, як це необхідно.

Цікавим моментом страхової медицини в Україні є те, що клієнтам покривають вартість ліків. Мої друзі із деяких країн Європи і з США в це не вірять і перепитують, чи нічого я не наплутав, розповідаючи їм про це. Також, як правило, нормальні пакети включають у себе послуги дантиста, що для європейців і американців взагалі щось абсолютно неймовірне. Для них це все-рівно, що у медичний поліс включити манікюр.

Тепер як це (не) працює у Кракові. Страхова компанія і лікарня — це одна сутність. З цього природньо випливає, що лікувати вас тупо не вигідно.

Вартість ліків, як можна зрозуміти, ніхто не покриває. Дантист? Пффф!..

Добре, в чому ж переваги страхової медицини? Розкажу зовсім свіжий випадок.

Одного дня у мене почався кашель. Вночі почалась гарячка. Точно температури не знаю, бо не маю градусника. Зранку на 7.30 йду до найближчої лікарні свого страховика (Luxmed, раптом кому цікаво). О 7.30 відкривається лікарня. З дівчиною на ресепшні складається приблизно наступний діалог:

— Добрий ранок. У мене симптоми грипу або застуди, мені необхідний прийом лікаря
— Доброго ранку. Коли ви хочете до лікаря?
Питання мене трохи здивувало...
— Ну... сьогодні, зараз. Я захворів...
— В яку лікарню ви хочете на прийом до лікаря?
Дівчина має намір мене шокувати своїми питаннями
— Ну... в цю. Я до вас приїхав, щоб потрапити до лікаря
— Зараз я перевірю... У вас є запис?
— Ні, я вночі захворів... Як я міг записатись, якщо ви щойно відкрились?
— На жаль, у нас немає зараз вільних лікарів. Вам доведеться їхати у Х, там є лікар який зможе вам прийняти
X знаходиться у іншому кінці міста, добиратись хвилин 40. І це людині з температурою. Підвищивши голос я твердо повторив:
— Я захворів, мені потрібен прийом лікаря зараз у цій клініці.
— Добре, я уточню, чи прийме вас лікар.

Через деякий час з’ясовується, що лікар погодився прийняти мене без попереднього запису (блін, я не можу зрозуміти, я маю передбачити день, коли я захворію щоб записатись заздалегідь? Що за фігня?). Але лікар починає робочий день о 8.30. Ок, чекаю.

О 9 лікар покликав мене до кабінету. Спитав, що у мене сталось. Я розповів про кашель, гарячку, ломоту у тілі і інші симптоми. Лікар спитав, чи болить горло і чи маю я хронічні захворювання та алергію до медичних препаратів.

Після цього, лікар виписує рецепт:
Ібум (діюча речовина — ібупрофен, знеболюючий протизапальний засіб)
Полоскалку для горла
Фарингосепт (льодяники для горла)

Все!

Вийшовши з кабінету я не знаю, яка у мене температура тіла, яка природа мого кашлю, запаленням якої частини дихальних шляхів він спричинений. І все що мені рекомендують, це пити знеболююче!

Я, все ж, себе заспокоїв, що лікарю видніше. І ось вже другий день я «лікуюсь», а кашель лише посилюється. Згадуючи досвід попередніх лікувань, сам собі приписав АЦЦ — і, спираючись на досвід попередніх разів, мушу сказати, не дарма.

Ситуація погіршується тим, що придбати будь-які антибактеріальні препарати без рецепта лікаря неможливо.

Отримати ж рецепт на антибіотики теж досить складно: лікарні мають метрики, типу, 70% паціентів з бронхітами ми лікуємо без антибіотиків і за цими метриками слідкують, та виставляють їх як конкурентну перевагу. Звичайно ж, вони не можуть знати, що, наприклад, мій колега обидва рази замовляв антибіотики із Білорусі через знайомих і лише завдяки цьому вичухувався.

Ще один короткий приклад. Прийом гастроентеролога, УЗІ, повторний прийом. Київ — 3 години, із них 20 хвилин ретельного дослідження лікарем-оператором УЗ сканера. Краків — 1 місяць (720 годин), із них 5 хвилин оглядового скрінінга за допомогою УЗ сканера.

Скільки мені коштує такий сервіс? — 150 злотих на місяць (суму покриває роботодавець, проте податок, близько 30%, тобто 50 злотих, покриваю я сам). І не забуваймо про обов’язкову «соціальну» «медицину» — 18%, це близько 2000 злотих на місяць.

Pros

Плюси? Ну, не знаю, усі лікарі знають англійську і досить доброзичливі. Буду собі про це нагадувати, якщо моя застуда переросте у пневмонію.